Поїздки в гори

   Одні з найвищих гір Свидовецького гірського масиву. Це закарпатські гори, знаходяться вони у Рахівському районі, належать до Свидовецького масиву та є частиною Українських Карпат. Близниці розташовані у східній частині Свидовця. Вершини настільки подібні між собою формою, висотою, схилами та рослинним покривом, що через це здобули назву гір-близнюків. Висота однієї з гір – 1883 метри над рівнем моря, а іншої – 1872 м.
 Основна причина відвідати принаймні одну із цих гір – це незвичайні хвойні й букові ліси, що ростуть на Близницях на висоті 1000–1400 метрів. Піднімаючись вище по схилу Близниць, після лісів Ви побачите чарівні полонини, що вкриті густим трав’яним покривом.

 Стіг - гора в північно-східній частині масиву Свидівець . Розташована в межах Рахівського району Закарпатської області. Висота — 1704 м. На привершинній частині гори розкинулись полонини. Північно-західні схили дуже круті, східні та західні — більш пологі.

 З півдня до гори прилягає сідловина, що тягнеться до гори Близниці - найвищої вершини Свидівецького масиву. На північний захід від Стогу розташована гора Котел, на схід (при підніжжі гори) — гірськолижний курорт Драгобрат. Від Драгобрату на вершину прокладено гірськолижний підйомник "Вершина Карпат".

  Дивовижна гора, що є однією з 7 гордих вершин-двохтисячників Українських Карпат. Чорна гора (2020,5 м), так ще називають вершину, посідає третє місце в списку найвищих гір Українських Карпат: перше місце належить Говерлі (2061 м), друге − горі Бребенескул (2038 м). Гора Піп Іван щорічно відвідується сотнями туристів, через надзвичайно мальовничі краєвиди Карпат, які можна звідси побачити за умов хорошої погоди.

 На вершині гори знаходяться руїни польської астрономо-метеорологічної обсерваторії, які частково відновлені для туристичних потреб і відомі під сучасною популярною назвою «Білий Слон». Одна з найкращих та найцікавіших локацій для поїздки влітку в гори.

  Розташоване на висоті 1460 м над рівнем моря, льодовикового походження поділене на дві водойми, що поєднуються між собою тонким струмком. Озеро славиться надзвичайно прозорою, прохолодною водою. Навколо водойми можна знайти зарості ялівцю та чорниці (афени). Озеро Ворожеска оповите легендами, сповненими фаталізму.
  Існують дві версії походження назви виникнення озера. Одна із них розповідає про двох нерозлучних друзів, які випасали отари людських овець. Та сталася біда – хлопців застала страшенна буря, і один із них зірвався з високого схилу. Його вірний друг не зміг залишити товариша в біді й вирушив на його пошуки. Йому не тільки не вдалося врятувати друга, але й він сам потрапив у халепу – нещасний замерз від холоду. На місці, де загинули вірні товариші, утворилися озера, які отримали свої назви через ворожість цієї місцини.
  Ще одна історія пов’язана з коханням. Двоє братів закохалися в одну дівчину Марічку. До цього моменту ніщо не могло розрушити дружби та братерської любові. Щоб полюбовно вирішити це питання, придумали брати переплисти гірське озеро. Хто першим справиться – того і Марічка. Та звідки не візьмися здійнялася страшенна буча, розбурхала великі хвилі на озері, які і потопили хлопців. Дізнавшись всю правду від пастухів, згорьована мати кинулася до озера. Її горю не було меж, плакала нещасна та приречено шепотіла: «- Чом, ж ти, озеро, таке вороже до мене?!»
  Відтоді люди прозвали водойму Ворожеським. А воно за кожним разом ніби підтверджує її. За один день перебування на озері можна відчути грозу, град, спеку та побачити сніг.

  На висоті 1577 метрів над рівнем моря, під скелистою стіною гори Догяска розташоване високогірне карпатське озеро Герешаска. Площа водного дзеркала озера більше як 1,2 га. Максимальна глибина складає 1,22 метри, дно озера досить мілке, заростає осикою , тому вода в ньому не дуже прозора. Високогірне озеро льодовикового походження Герешаска знаходиться на схилі гори Догяска в Рахівському районі Закарпатської області, тому озеро інколи називають Догяска. Озеро оточують вершини Свидовецького гірського масиву. Вода в гірському озері завжди холодна, навіть влітку озеро не прогрівається більше, аніж до +11°. Біля озера ростуть чорниці, поряд розкинулися зелені луки, височіють гірські вершини. Неповторні краєвиди милують та радують. Неподалік від самого озера Герешаска знаходиться чудо природи – Драгобратський водоспад, який доповнює озеро Герешаска і зробить Вашу подорож-екскурс до Герешаски незабутньою, запам’ятається надовго. 

  Красиве високогірне озеро льодовикового походження, що лежить на схилах карпатського хребта Свидовець. Озеро є одним з найвідоміших карових озер. Висота, на якій лежить Апшинець, 1490 метрів над рівнем моря. Озеро не надто велике, довжина його всього лише 126 метрів, ширина трохи більше сотні метрів. Найглибша точка озера Апшинець знаходиться на глибині 3,3 метри. Вода в озері надиво прозора, її чистоту неможливо описати простими словами. З східної сторони з озера витікає невеличка річечка Апшинець. Влітку вода прогріваються до 12 градусів за Цельсієм. Дуже гарний краєвид, та панорама гір навколо озера Апшинець. У водах озера Апшинець відображаються вершини хребта Свидовець, що лежать поблизу. Вся прилегла територія до озера Апшинець, входить в Апшинецький заказник.

  Витік Чорної Тиси знаходиться на висоті 1400 м. над рівнем моря на північно-східному схилі хребта Свидовець. Довжина ріки Чорна Тиса – 49 км. Увесь басейн Чорної Тиси лежить у гірській місцевості, це й визначає гірський характер. Долина річки глибока, помірно звивиста. Швидкість течії у межах 1,0 – 1,5 м/с. У Чорної Тиси є чотири основні притоки. Три з них - у вершинній частині ріки (Апшинець, Станіслав і Довжана). Четверта і найбільша - Лазещина впадає в Чорну Тису зліва в селищі Ясіня, на відстані 27 км. від злиття двох Тис. Річка доволі повноводна весною, з великим уклоном і швидкістю. 
  На початок річки веде стара брукована дорога з перевалу Околи, яка виводить на велику полонину. З правого боку дороги, на межі полонини і лісу лежить величезна брила каменю, на якому написано, що тут виток Тиси і дата - 1882 рік. Тут же побудований монумент у вигляді великої бетонної стіни, яка підперла схил. З цієї стіни б'є джерело. Це і є виток Чорної Тиси.